Інноваційні технології на уроках історії

Інноваційні технології у викладанні історії

Вступ

Освіта будь-якої країни відбиває в собі найголовніші її цивілізаційно-культурні ознаки та особливості наявного історичного моменту, забезпечуючи поєднання національних традицій з інноваціями - як виробленими всередині неї, так і запозичені ззовні, із скарбниці вселюдського досвіду. На цих підставах національна система освіти має забезпечувати безперервність розвитку країни, здійснювати ефективну соціалізацію та професійну підготовку молоді до життєдіяльності у світі, який постійно ускладнюється.
          Стан освіти суттєво впливає як на інтегративні процеси світового буття, так і соціальні трансформації в окремій державі. Система освіти в значній мірі визначає не тільки якісні характеристики культури того чи іншого суспільства, але й вміщує «у згорнутому вигляді» стратегії кардинальних перетворень життєдіяльності. Тому не викликають подиву значні капіталовкладення розвинутих країн в цю «невиробничу» сферу. В посткомуністичному світі «розкладку» політичних сил, основні тенденції розвитку не можна прогнозувати без урахування виховного, освітнього та наукового потенціалу нових незалежних країн.
        У основу процесу реформування системи освіти, який багато в чому збігся з фундаментальними перетвореннями української спільноти, покладено принцип пріоритету особистості, а засобом досягнення цього має стати гуманізація, гуманітаризація і диференціація освітньої політики, створюваної у навчальних закладах. Однією з пріоритетних цілей історичної освіти має стати виховання школярів як громадян України, виховання шанування національних і універсальних цінностей, здібності розуміти й приймати свою та чужу культуру. Серед істотних рис і державних функцій нової освітньої системи виявляються фундаменталізація, гуманітаризація, інформатизація, індивідуалізація навчання. Їх реалізація вимагає зміни підходів як до змісту освіти, так і до форм освітньої діяльності.

            Здобуття Україною державної незалежності виявляється одним з найголовніших внутрішніх чинників, який визначає необхідність суттєвої трансформації вітчизняної освіти, бо якісна освіта - одна з найголовніших засад розвитку сучасного інформаційного суспільства.
       Тому, актуальність дослідження пояснюється безперервним інтересом провідних науковців та практиків, тобто учителів, до покращення умов процесу навчання у сучасній школі, а з цим пов‘язано втілення у життя пріоритетних технологій освітнього характеру.
Державна політика на шляху удосконалення навчального процесу визначена Законом України "Про загальну середню освіту", Концепцією загальної середньої освіти, Національною доктриною розвитку освіти.
      У цих документах акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму. Разом з цим, впровадження зазначених технологій у сучасну педагогічну практику просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема.
Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не викликати потребу для перетворення системи освіти з унітарної (авторитарної, трансляційної) на демократичну, гуманітарну, спрямовану, насамперед, на розвиток кожної дитини - майбутнього члена суспільства. Швидкий розвиток технологій у наш час також ставить перед освітою нові завдання, починаючи від систематизації світових технічних і наукових досягнень на рівні змісту, приведення у відповідність з цим технологій, методів і форм навчання та закінчуючи залученням останніх у сферу освіти з інших, непедагогічних галузей суспільного світового простору.

1.1. Теоретичні засади інноваційних технологій.
       Разом з прийняттям нової парадигми освіти (гуманістичної, особистісно-орієнтованої), поширенням педагогічних досліджень, об‘єктом яких є оновлені форми навчання, педагогічних методів та технологій інноваційного характеру, розвитком науки управління в цілому, виникла необхідність корегування завдань, що стоять перед розвитком освіти в Україні в цілому та перед загальноосвітніми навчальними закладами зокрема. На сучасному етапі розвитку нові педагогічні технології розробляються у теоретичному й дидактичному аспектах. Проблема застосування інноваційв навчальному процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О.Єльникова, Г.Коберник, О.Коберник, О.Комар, Т.Кравченко, М.Крайня, Г.Крівчикова, В.Мельник, Л.Пироженко, Н.Побірченко, О.Пометун та ін., які обґрунтовують доцільність застосування інтерактиву для посилення ефективності процесу навчання.

         Принципово важливою в педагогічної технології є позиція дитини на освітньому процесі, ставлення до дитини дорослих. Особистісно-орієнтовані технології ставлять у центр всієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних і безпечних умов розвитку її природних потенціалів.

Серед шкільних навчальних предметів про суспільство історія займає центральне місце. Тому докорінне оновлення шкільної історичної освітньої галузі набуває виняткового значення, адже курс на гуманізацію та демократизацію освіти підносить престиж гуманітарних дисциплін.

Саме гуманітарна освіта, в тому числі історична, формує особистість учня, готує його до життя в сучасному світі, розвиває історичне мислення, формує громадянина та патріота своєї Вітчизни.

Тому викладання історії в школі вимагає від учителя сьогодні творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу, перенесення акценту викладання на цілеспрямоване навчання, тобто на визначення структури і змісту навчально-пізнавальної діяльності учня. Термін "інновація" виник у дослідженнях учених ХІХ століття і означає запровадження окремих елементів культури до іншого середовища.

Педагогічні інновації стали предметом пильної уваги в західно-європейській освіті ще у 50-ті роки ХХ в. І лише наприкінці 20-го століття стали активним компонентом всіх процесів, які відбувалися у вітчизняній системі освіти. Педагогічні зміни торкнулися і історичної освіти, зокрема методів і засобів навчання. Передусім вони почали асоціюватися з різними формами інтерактивного навчання. На момент доведено, що домінування виключно інтерактивних методів навчання та різних варіантних форм активної освіти так само шкідливе у системі викладання історії, як і повна їх  відсутність.

 Під інноваціями у навчанні розуміють (у широкому значенні) процес створення, поширення нових методів і засобів (нововведень) для розв`язання тих дидактичних проблем, які вирішуються звичними, традиційними методами, а також результат творчого пошуку нестандартних розв`язань різноманітних педагогічних проблем: нові технології, оригінальні дидактичні ідеї, форми і методи навчання.

Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, спрямоване не на навчальний предмет і подання учневі певної суми знань, а, перш за все – на інтелектуальний розвиток особистості учня. На думку відомого американського педагога, не так вже важливо чогось вчити дітей, як важливо створити ситуацію, в якій дитина просто могла б вчитися сама і робила б це з задоволенням.

Засвоєння знань як основа навчання у традиційній системі, в інноваційному навчанні знаходиться на другому плані. Вони використовуються як засіб інтелектуального розвитку учня, формування його творчого потенціалу.

Отже, на перший план в інноваційному навчанні висувається вироблення в учнів певних навичок наукового сприйняття історії, а саме:

1. Розвивати розуміння того, як минуле раніше було представлене та інтерпретоване.

2. Збирати та аналізувати матеріали, що надходять з різних джерел, і критично використовувати ці матеріали в історичному контексті.

 3. Вибирати поміж різними версіями або тлумаченнями минулого кілька точок зору і давати їм оцінку.

4. Відрізняти факт від вимислу, викривати упередженість, необ`єктивність, стереотипність, шаблонність.

   5. Робити незалежні та виважені оцінки і досягати справедливих і збалансованих рішень на підставі аналізу доступних фактів та вивчення широкого кола можливостей.

  6. Розуміти, що ті чи інші історичні висновки можна знову оцінювати у світлі нових або заново переглянутих фактів.

Інноваційне навчання являє собою суб`єкт-суб`єктну взаємодію учасників навчання, одиницею управління якою є цілісна навчально-проблемна ситуація. У такому навчанні акцент зміщується з традиційних організаційних форм і методів на творчу імпровізацію вчителя, на його можливість відкривати, розробляти, удосконалювати і застосовувати творчі пізнавальні завдання для учнів. В загальних рисах можна говорити про пріоритети інноваційного навчання. Таким пріоритетом інноваційного навчання є групова та індивідуальна форма навчання. Групове навчання залучає до спільної роботи 5-6 учнів. У такій групі активно використовується спільний потенціал для розв`язання спільних завдань.

Отже, в інноваційному навчанні на перший план висуваються творчі і продуктивні завдання, які визначають суть і мотиви вибору навчальної діяльності учнів.

Педагогіка – це співробітництво груп дітей з одним або кількома дорослими, зайнятих спільним пошуком, дослідженням, творчістю. Мета навчання полягає у максимальному розвитку особистості школяра. У зв`язку з цим головним завдання вивчення історії є не заучування матеріалу, а розвиток творчих здібностей дитини, її прагнення до самореалізації, створення сприятливого середовища, яке спонукає учня до активної пізнавальної діяльності.

До інноваційних належить і проектна система (метод проектів, метод цільових завдань) – організація навчання за якої учні набувають знання, уміння і навички у процесі планування і виконання практичних завдань-проектів.

Своїм підґрунтям проектна система має концепцію Дж.Дьюї, що обумовило її схожість з лабораторною системою. Мета учбових проектів спрямована на створення умов для самонавчання учнів, збудження їхньої ініціативи, інтересів і особистих устремлінь.

Відповідно до мети, навчання за проектною системою складається з ряду дослідів, пов`язаних між собою таким чином, що відомості, отримані від одного досліду, сприяють розвиткові і збагаченню цілого потоку інших дослідів.

Основні положення проектного навчання :

1. Надання максимально можливого ступеня свободи учням у питаннях змісту, фори роботи і складності завдань.

2. Пріоритет дослідницької діяльності.

3. Підключення до навчання всього досвіду дитини.

4. Побудова освіти як відповідь на реальні запитання учнів.

5. Поєднання раціонального та інтуїтивного у пізнанні.

6. Рівні можливості “сильних” і “слабких” учнів.

Інтерактивний метод – це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого.

Інтерактивне навчання передбачає:

-    постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу – учасників процесу навчання;

-    вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань і проблем;

-     рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

-    створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

-  формування у школярів як предметних, так і загальнонавчальних умінь та навичок;

-    вироблення життєвих цінностей;

-    створення атмосфери співпраці, взаємодії;

-    розвиток комунікативних якостей і здібностей;

-  створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.

Особливість інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес здійснюється за умови постійної, активної взаємодії усіх його членів. Аналізуючи свої дії та дії інших учнів, учасники навчального процесу змінюють свою модель поведінки, більш усвідомлено засвоюють знання та вміння, тому інтерактивні методи є засобом покращення навчання.

Досвід показує, що монологічні підходи у висвітленні історичного матеріалу уже не стимулюють учнів до активного сприйняття понятійного апарату, не розвивають історичне мислення та уяву, не прищеплюють навички роботи з додатковою літературою, документами та краєзнавчими матеріалами. Під інноваціями у навчанні розуміють (у широкому значенні) процес створення, поширення нових методів і засобів (нововведень) для розв`язання тих дидактичних проблем, які вирішуються звичними, традиційними методами, а також результат творчого пошуку нестандартних розв`язань різноманітних педагогічних проблем: нові технології, оригінальні дидактичні ідеї, форми і методи навчання.

Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, спрямоване не на навчальний предмет і подання учневі певної суми знань, а, перш за все – на інтелектуальний розвиток особистості учня. На думку відомого американського педагога, не так вже важливо чогось вчити дітей, як важливо створити ситуацію, в якій дитина просто могла б вчитися сама і робила б це з задоволенням.

Засвоєння знань як основа навчання у традиційній системі, в інноваційному навчанні знаходиться на другому плані. Вони використовуються як засіб інтелектуального розвитку учня, формування його творчого потенціалу. Якщо брати історію просто як далекі в часі від нас події, - пише американський педагог Дж, Дьюї, - то тоді вона стає мертвою, нерухомою.

Сьогоднішнім учням потрібен зовсім інший темп викладання: потрібні ділові і рольові ігри, проблемні групи, різні активні форми навчання, які вже давно успішно застосовуються в багатьох країнах світу.

Пошуковий підхід перетворює традиційне навчання історії на основі продуктивної діяльності учнів, визначає розробку моделей навчання, як інсценованого учнями освоєння нового досвіду. У рамках цього підходу до навчання історії є розвиток в учнів можливостей самостійно освоювати новий досвід; орієнтиром діяльності педагога, і учнів, є породження нових знань, способів дій. 
        Ігрова технологія (репродуктивна) будуватися, як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу, об'єднане загальним змістом, сюжетом персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту. Таке навчання допомагає активізувати пізнавальний процес. 
Через розуміння думок, почуттів і вчинків своїх героїв школярі моделюють історичну реальність. При цьому знання, придбані в грі, стають для кожного учня особистісно значущими, емоційно забарвленими, що допомагає йому глибше зрозуміти, краще "відчути" досліджувану епоху. 
Метод розігрування ролей найбільш ефективний при вирішенні таких окремих, досить складних управлінських і економічних завдань, оптимальне вирішення яких не може бути досягнуто іншими методами. Рішення подібних завдань є результатом компромісу між деякими учасниками, інтереси яких не ідентичні. 
Таке важке завдання вимагає від учня мобілізації всіх вмінь, спонукає освоювати і поглиблювати нові знання, розширює її кругозір і, найголовніше, примушує опановувати цілим комплексом важливих умінь, в першу чергу, комунікативних.

2.1 Методичні надбання по впровадженню інновацій у практику роботи

Використання активних форм і методів при вивченні суспільних предметів буде мати тільки тоді результат, коли їх буде продумано і відібрано не для одного уроку, а для цілого розділу або теми. Тому, готуючись до уроків, вивчаю в першу чергу вимоги програми, зміст параграфів розділу. Такий підхід дозволяє відібрати головне, визначити основні поняття, факти, хронологію, пов’язавши їх з подіями не тільки певної держави, але також дає можливість системно показати синхронність історичного процесу.

Після того, як був ретельно відібраний матеріал, приступаю до  вибору методів його вивчення на уроці. Досвід показує, що вони мають відповідати таким принципам: 1) вчитель є рівноцінним партнером спілкування; 2) учні є такими ж рівноцінними партнерами.

Планую уроки так, щоб учні мали можливість самостійного пошуку у набутті нових знань. А за допомогою інноваційних методів вони формують уміння та навички класифікувати й узагальнювати матеріал, робити висновки, давати об’єктивні оцінки історичним подіям.

Одними із типів уроків, які сприяють активному засвоєнню знань є урок-семінар, урок-рольова гра, урок-подорож, урок-гра Що? Де? Коли?, урок-брейн-ринг, урок-вікторина, урок-КВК, міні-вистави та ін. Їх я в використовую у своїй роботі.

Так, урок за темою “Українські землі у другій половині ХVІІ століття” проводжу у формі КВК. Перед уроком за 2 тижні учні ознайомлюються з темою і отримують індивідуальні та групові завдання, а також отримують список літератури для вивчення. Учні класу поділяються на 2 команди. Обирають капітанів.

Спочатку слід використовувати прості інтерактивні методи – роботу в парах, робота в трійках, змінювані трійки, роботу в малих групах, “мозковий штурм” поступово доповнюючи цей спектр іншими більш складними методами. Набагато ефективніше старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити нашвидкоруч підготовлені “ігри”. Коли з’явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато ефективніше, а підготовка не потребуватиме багато часу. Одним із прикладів де необхідно застосувати інтерактивні методи проведення уроку є тема : “Падіння Західної Римської імперії” у 6 класі. Під час проведення уроку були застосовані методики роботи в парі та методики роботи в мікрогрупах. Робота в парах була застосована при вивченні теоретичного матеріалу з теми, де учні переповідали прочитану інформацію один одному і таким шляхом підвищували і свій рівень знань з теми і допомагали в засвоєнні знань другому учню в парі. Потім учні мінялися місцями і той учень, що слухав переповідав ту інформацію, яку він прочитав. Наступним етапом стала робота в мікрогрупах. Клас був об’єднаний в 3 мікрогрупи відповідно до отриманих ними завдань: 1 група – внутрішні причини падіння Західної Римської імперії; 2 група – зовнішні причини падіння Західної Римської імперії; 3 група – наслідки падіння Західної Римської імперії для тогочасного світу. Кожна група презентувала отримане завдання у формі тез. Під час презентації отриманого завдання відбувалося обговорення та доповнення написаного матеріалу. Закінченням уроку стало спільне обговорення причин та наслідків падіння Західної Римської імперії.

Інтерактивна форма навчання є інноваційним методом підвищення рівня засвоєння знань учнями. Інноваційні форми проведення уроків є результативним способом стимуляції учнів до навчання, на відміну від традиційних форм навчального процесу: пасивного та активного.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі і підвищують свій рівень комунікативних можливостей.

Як зазначав педагог-дослідник А.М. Алексюк, шлях до необхідного рівня мислення є запровадження в практику вивчення історії системи логічних завдань. У кожного учня є свої природні задатки і свої можливості для творчого розвитку. Тому добиваюся, щоб кожен учень досягав при навчанні максимум для нього можливого. В цьому велику роль відіграють логічні завдання, які я впроваджую через рольові ігри, нетрадиційні уроки, повторювально-узагальнюючі уроки та ін.

         На уроках намагаюся створити такі ситуації, на яких учень зможе:

•        захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися набутими знаннями;

•        ставити питання вчителю, товаришам, з’ясовувати не зрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

•        рецензувати відповіді товаришів, інші види роботи, вносити корективи;

•        допомагати товаришам у виконанні колективних та індивідуальних творчих робіт.

Викликають зацікавлення учнів, особливо в молодших класах. Такі форми роботи, як “Розумова розминка” “Що було, те було”, “Темна конячка”, “Детектив”, “Плутанка” та ін. Умови таких прийомів та їх застосування викладені в методичних розробках уроків, які додаються.

Використання елементів гри підвищує пізнавальні інтереси учнів, розвиває історичне мислення, самостійність, колективізм, активізує пасивних.

Особливо активним є вибір нових активних методів навчання історії в старших класах. Адже старшокласники – це сформовані (зі своїм типом мислення, бачення життя) особистості і для роботи з ними вже не підходять ті методи, які апробовані у середніх класах. Як свідчить особистий досвід, найефективніше перевірити знання фактів, понять, хронології вдається на уроці типу “Брейн-ринг”.

Клас поділяється на дві команди по 6 учасників. Вони займають місце за столами. Вболівальники групуються навколо них. Час на обдування – 1 хв. Відповідає та команда, яка перша подала звуковий сигнал. Питання І та ІІ типу оцінюються 1балом, а питання фіналу – 2 балами.

За результатами гри можна зробити висновок щодо рівня підготовки учнів з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення. Такі уроки цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале рішення. Вони активізують пізнавальні можливості школярів, виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.

Отже, як бачимо, ігри вже зайняли своє місце в методиці викладання суспільних предметів. Використання ігрових моментів може бути складовою якогось етапу уроку або самостійним етапом, або окремим уроком. Досвід показує, що з великим зацікавленням учні розв’язують і складають історичні кросворди, чайнворди, ребуси, головоломки, вікторини.

Використовую в практиці своєї роботи таку інтерактивну форму проведення уроку як дискусія. Тема визначається заздалегідь. Учням, поділеним на дві команди, пропоную ключову тезу, яка передає зміст навчального матеріалу. Наприклад, вивчаючи тему “Національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького”, пропоную ситуацію вибору і аргументації:

а) Одні історики вважають, що об’єктивних умов для існування української держави в 1648-1654 рр. через розчленування України і входження її деяких регіонів до складу іноземних держав не було.

б) Інші дослідники твердять, ніби за часів визвольної війни Українська держава почала формуватися. Але так зване “возз’єднання” об’єктивно припинило цей процес.

в) Треті запевняють, що Богдан Хмельницький створив окреме державне утворення із своєрідним суспільним устроєм, яке після 1654 р. входило майже 150 років на правах автономії до складу Російської імперії.

То чи є аргументи і які на користь існування Української держави за часів Богдана Хмельницького”.

Так, учні не просто запам’ятовують матеріал, вони аналізують його, набуваючи знань, вчаться дискутувати, формують історичне мислення.

Теми дискусійних питань можуть бути різними, але перевагу надаю тим, які містять протиріччя, що створює проблемну ситуацію.Такі уроки навчають учнів самостійно шукати розв’язання проблемних дискусійних питань, забезпечують своєчасну підтримку всім учасникам дискусії, створюють атмосферу, яка виключає в учнів почуття невпевненості або дискомфорту.

Надаю перевагу тим запитанням, котрі допомагають розвивати історичне мислення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ведуть до пошуку та аналізу.

Наприклад: як ви поясните і оціните такий-то вчинок історичної особи? Які риси, властиві козакам, втілені в образі Байди? Ваш погляд на дії княгині Ольги після смерті князя Ігоря.

Під час проведення такої “мозкової атаки” з’ясовую рівень засвоєння учнями певної теми, а також пропоную новий аспект вирішення окремої проблеми.

Кожна із форм і методів навчання має як і свої переваги, так і недоліки. Проте добре їх поєднання створює сприятливі умови для активізації пізнавальних можливостей учнів, формування історичного мислення.

Для глибшого засвоєння навчального матеріалу використовую таку форму роботи як інтерв’ю. Вивчаючи тему “Трудове право”, даю учням завдання: взяти у своїх батьків або родичів інтерв’ю з таких питань:

•        Коли ваші батьки почали свою трудову діяльність?

•        Яка їх професія, спеціальність, кваліфікація?

•        Де вони набули свою професію?

•        Як відбувається прийом на  роботу?

•        Де працюють ваші батьки?

•        Які відомості заносяться в трудову книжку?

•        Коли і ким вона видається? Де зберігається?

•        Які нагороди мають батьки за свою працю?

•        Як повинен поступити працівник, який бажає змінити місце роботи?

Обговорення відповідей поглиблює знання учнів з Основ правознавства, викликає зацікавлення предметом, активізує їхні пізнавальні можливості.

Норми трудового права вивчаються на конкретних прикладах з життя та досвіду батьків учнів.

Цікавою формою роботи на уроках Основ правознавства є розігрування правової ситуації по ролях. Вивчаючи тему “Сімейне право”, пропоную учням Справи про..., в яких учні в ролях “судді”, “адвоката”, “потерпілих” розв’язують проблемні правові ситуації.

Наприклад, Справа про...

“Громадянка Павленко Марина має двоє синів 35 і 27 років, які виховувались бабусею, тому, що їхня мама була позбавлена батьківських прав. Зараз Марина хвора, їй 65 років. Не маючи засобів до існування, громадянка Павленко Марина звернулася до суду із заявою, в якій просить призначити аліменти зі своїх дітей у зв’язку з тяжким матеріальним становищем”.

Завдання: проаналізуйте випадок з громадянкою Павленко Мариною.

•        Чи вважаєте ви справедливим призначення аліментів матері, якби були синами Марини Павленко?

•        Які аргументи новели б ви на захист громадянки Марини Павленко, якщо би були її адвокатом?

•        Яке рішення ви винесли б у цій справі, якщо би були суддею?

З великою цікавістю учні розв’язують правові ситуації, які розвивають правове мислення, активізують пізнавальні можливості учнів, поглиблюють знання з основ правознавства. Наприклад, така ситуація:

“На уроці фізики учні Бабенко і Діденко не слухали пояснення вчителя, розмовляли, і, нарешті, затіяли бійку між собою.

Розгнівавшись, вчитель обізвав їх ідіотами і вигнав з класу.

Дайте оцінку діям учнів і вчителя.

Чи є тут порушення прав людини?”

Такі правові ситуації учні розв’язують методом групового інтерактивного навчання, адже досвід показує, що учням буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя, і набагато простіше – до ровесників.

Вважаю, що у груповій навчальній діяльності учні показують вищі результати засвоєння знань і формування вмінь, ніж під час роботи фронтальної. Вона має ряд переваг:

•        за той самий час обсяг виконаної роботи набагато більший;

•        формується вміння співпрацювати;

•        формується мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми.

Ставлячи перед учнями проблемні завдання, які сприяють розвитку логічного мислення, націлюю школярів на те, щоб вони не тільки просто розв’язували їх, а обов’язково доказували своє рішення. Якщо з умови виходить декілька висновків, то кожен з них необхідно доводити. Наприклад, вивчаючи питання “Особливості відповідальності неповнолітніх”, пропоную дев’ятикласникам таку проблемну ситуацію:

“Два хлопчики стояли біля глибокої канави і заглядали в неї. Старшому Колі було 15 років, молодшому, Володі – 12. Пустуючи, Коля штовхнув Володю в канаву. І на все життя Володя залишився калікою через травму спинного мозку.

Хто повинен нести відповідальність за те, що сталося?”

Розв’язуючи це завдання методом “Мікрофон”, учні міркували так: Коля є    неповнолітній, тому відповідальність за те, що сталося, повинні нести його батьки.

Проте ця відповідь неповна, бо в умові йдеться, що травма у Володі залишилася на все життя. Значить, за допомогою вчителя учні роблять висновок про відповідальність Колі за те, що сталося, з моменту його повноліття. Окремі учні визначали, до речі, що необхідно ще вияснити походження канави, в яку впав Володя. Якщо, наприклад, канава була залишена в результаті будівництва, то відповідальність за травму Володі повинні нести будівельники, які не забезпечили безпеку перехожих.

Розв’язання таких проблемних завдань загострює увагу старшокласників, їхнє мислення, а також має на них певних виховний вплив.

Дуже ефективною і цікавою формою роботи є проектна  діяльність.

Приклади колективних проектів:

6 клас: 1) “Розкопки стародавнього Шумеру” (історія, мистецтво) – участь у складі експедиції Вуллі. 2) “Шліман розкопує Трою”. 3) “Афінська демократія”. 4) “В платонівській академії” (історія, діалоги, мистецтво) – звіт про стажування в академії. 5) “Мандрівка по Спарті і Афінах”.

7 клас: 1) “Хроніка останніх днів Риму” (історія) – складання хроніки. 2) “Послушник монастиря бенедиктинців” (історія, література, мистецтво) – лист молодої людини-послушника з роздумами про життя ченця.

8 клас: 1) “Хто він, великий Леонардо?” 2) “Заповіт Рабле” (історія, література) – складання тексту про ідеал людини майбутнього.

9 клас: 1) “Я пізнаю тут переодягнених аристократів (історія) – присутність і прийняття рішення на засіданні Конвенту від 21 лютого 1793 року. 2) “Гільйотина для Робесп`єра” (історія, література) – допомогти Робесп`єру врятувати республіку. 3) “Побачення з Банапартом” (історія) – промова на обіді на честь імператора.

          Кожен проект має орієнтовний сценарій, який визначається темами індивідуальних проектів та орієнтовними запитаннями до них.

Приклади індивідуальних проектів: 1) “Що означає звільнити селян?”: Як звільнення селян відіб`ється на їхньому становищі? Як відіб`ється скасування кріпацтва на інтересах держави? 2) Напишіть за анонімного рецензента коментарі до “Руської Правди” і дайте його оцінку цього документу. 3) Дворянство є основою Росйської імперії, її становим хребтом. Так це чи ні, обґрунтуйте свою точку зору

2.2  Методична розробка уроку історії України у 7 класі.

Тема: Київська Русь у період князювання Ольги і Святослава

Мета: з'ясувати історичне значення діяльності Святослава. Охарактеризувати позитивні й негативні наслідки; навчити описувати діяльність видатних історичних діячів, оцінювати їхня діяльність, опираючись за власні знання і набутий враховуючи думки інших, розвивати вміння аналізувати та критично ставитися до думок інших; виховувати любов і повагу до минулому.

Тип уроку: урок формування умінь і навичок.

Вигляд заняття: "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?".

Підготовчий етап

Цей урок потребує детальної підготовці, під час якої вчитель розробляє організаційно-методичне забезпечення: схему роботи, інструктивні картки з завданнями тощо.

За дві - за три тижні вчитель оголошує тему урока-суда, час їх проведення, розподіляє ролі (суддя, свідки захисту, свідки обвинувачення, коло присяжних), видає інструктивні картки, надає і список джерел (твори Р. Аркаса, Є. Маланюка, Н.Полонської-Василенко, П.Толочко, ІбнХаукаля, А. Лотоцького,О.Субтельного, та інших.) для самостійної підготовки.

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?"

3. Підсумковий етап

4. Домашнє завдання

Хід уроку

1. Організаційний момент: вступне слово вчителя.

Сьогодні відбудеться незвичний урок - "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?!". Не вирок ми повинні винести князю, а з'ясувати його роль і місце в історії України, визначити результати діяльності.

2. "Суд історії" на задану тему "Святослав - видатний володар чи нерозсудливий авантюрист?!"

Суддя:

- Усім стати - суд йде! Ми маємо сьогодні на порядку денному визначити історичну роль князя Святослава. Адже серед істориків існують різноманітні погляди. Наприклад, Р. Грушевський каже, що Святослав - "не хитрий чудодій, що це робить штукою, а сміливий і чесной лицар - воїн, що в усьому надходить, відкритий і сміливий, шукає видобутку ані статків, цінує лише славу військову для неї однієї живе". А український поет Є. Маланюк так характеризує князя Святослава: "як громадський варяг, Святослав не був ні дипломатом, ані шеляга навіть політиком". Тому спробуємо з'ясувати істину: хто ж саме цей князь - нерозсудливий авантюрист, виразник волі дружини чи видатний полководець і мудрий діяч.

Свідки обвинувачення.

Перший свідок: "Ти, князь, шматок чужої землі шукаєш і блудишь, а свою залишив"

Другий свідок: "Святослав справедливий лицар, дуже відважний. Але як йшов із ким воювати, то сповіщав "Йду на вас!" Це він усе-таки робив тому, щоб вороги мали час підготуватися до бою, бо вважав, що не можна не по рицарски несподівано, таємно на когось нападати. Святослав – це князь-воїн, який любив бути у походах, але у князівстві хазяйнувала громада, і навіть не втручався у її управління".

Третій свідок: "як громадський варяг, Святослав не їсти, ні дипломатом, ані шеляга навіть політиком".

Четвертий свідок: "Цей князь - зразок великих полководців, перестав бути прикладом государя великого, оскільки славу перемоги поважав більше державного блага".

П'ятий свідок: "Однак у справах України Святослав грав скоріш негативну роль, мали рацію бояри, що висловлювали йому, що, шукаючи чужі землі, він нехтував своїми. Знищення Хозарского каганату принесло Русі лише шкоди, оскільки вона сама неспроможна була боротися проти кочівників, що протягом чотирьох століть кочували в степах. Балканска політика князя теж не дала нічогоРусі".

Шостий свідок: "Святослав, переймаючись міжнародним авторитетом Русі, зміцненням її економічних позицій на чорноморських ринках, негаразд активно цікавився справами. Безперечно, він був природженим полководцем, але, на жаль, не було належним чином оцінено справжню небезпека кочових орд печенігів. Тим часом боротися із нею стало для Русі важливою необхідністю".

Свідки захисту.

Перший свідок: "Тепер залишилося ані слуху від болгар, ні від буртасов, ні від хозар, бо Русь знищила їх усіх, відібрала в них всі землі і захопила собі, інші ж, хто врятувалися з його рук, розбігалися недалеко бажаючи залишитися поблизу своїх країн час сподіваючись дійти згоди з Руссю і підкоритися їй, і усе це завдяки Святославу".

Другий свідок: "Святослав войовничий князь, з рицарським характером. Але водночас він дуже включився у міжнародні відносини. Він воював протягом усього правління і походами своїми охопив грандіозну територію: ім'я його гриміло на Східній Європі та в Західній Азії. Його знали письменники Візантії й арабський світ. Святослав був політичним діячем, що брав участь у великих подіях на сході Європи".

Третій свідок: "Святослав був хоробрий і відважний. Про нього знали всі сусіди України. Святослав все своє життя провів не Києві у палатах, але у походах, на полі бою, воїни його дуже любили, оскільки він жив так усе просто, як вони. На ворогів своїх не нападав хитро, несподівано, а посилав свого посла, щоб переказував ворогу його військовий виклик: "Йду на вас!". Багато походів зробив він у своєму віку, багато воєн закінчив переможцем, багато військової видобутку привіз до України".

Четвертий свідок: "Святослав був затятим воякою, ціле життя своє провів у походах. Воював не заради користі, як Олег, лише задля слави і перемоги. У походах будь-коли не хитрував, а сміливо і чесно, як бравий лицар, заздалегідь сповіщав: "Йду на вас!".

П'ятий свідок: "Святослав - відважний і палкий, прямолінійний і суворий, насамперед був князем-воином. Постійно воював, любив славні справи. Його слов'янське ім'я, кочовий спосіб життя відбивали поєднання європейського й азіатського начал. Його правління ознаменувало апогей героїчних вчинків історії Київської Русі".

Шостий свідок: "На відміну від перших князів - Олега і Ігоря - Святослав грав більш політичну роль у тодішніх міжнародних відносинах Європи та Азії. Він був одним з учасників найважливіших тоді міжнародних подій. До того ж він часто діяв за власної ініціативи, а, по згоді з державами, приймаючи в такий спосіб участь у вирішенні завдань європейської й частково азіатською політики".

Сьомий свідок: "Двадцять років князювання цього полководця - це була безперервно героїчна епопея. Святославу Завойовнику не пощастило побачити наслідків своєї бурхливої діяльності. Але більш далекі епохи розвитку Київської держави - епоха Володимира Святого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха навряд чи були б здійснено у тому розмірах: Святослав Завойовник дав мірило й у народу, й у землі. Можливо - назавжди".

Восьмий свідок: "Ще більше зміцнив позиції Київської держави князь Святослав, який її вів постійні війни. Зокрема, протягом 965-967 рр. він розгромив хозарських каганат, Волгу Болгарію, увімкнув у склад держави вятичів, добув придунайські міста, змусив рахуватися з інтересами Київської Русі і Візантію.

Він загинув 972 р. в битві з печенігами. Саме йому, сміливому, з рицарським характером, вдалося закінчити об'єднання східнослов’янских племен в державі зі центром у Києві".

Коло присяжних:

- Вислухавши свідків звинувачення й свідків захисту, ми прийшли до наступним висновків:

·           по-перше, Святослав був звичайною людиною, і, попри велич, йому були властиві деякі слабкості у політичній діяльності. Але це слабкості були непомітні, що їх затьмарювала відвага, войовничість, хоробрість, простота, мудрість і любов до землі - це обставини, які ми повинні врахувати насамперед;

·           по-друге, вся діяльність князя була спрямована на зміцнення Київської Русі, на піднесення її до рівня Візантії;

·           по-третє, всю свою політику він проводив чесно, гордо стояв перед ворогом, не лякаючись печенізьких, хозарських та інших мечів;

·           по-четверте, саме Святослав завершив об'єднання всіх східнослов'янських племен в одній державі, що стало підвалинами наступного розвитку у період Володимира Великого і Ярослава Мудрого;

·           по-п'яте, сучасний погляд і оцінки неспроможні реально відповідати звичаям, умовам, традиціям, за яких жив і керував князь Святослав.

Суддя:

- Вислухавши свідків захисту та свідків обвинувачення, і прийнявши до уваги думку присяжних, суд історії ухвалює: "Визнати князя Святослава видатним полководцем і видатним діячем свого часу, що справедливо ввійшов у історію. Цитуючи слова історика можна сказати, що він є Олександром нашої давньої історії".

3. Підсумковий етап: вчитель підбиває підсумки уроку, аналізує, чи була досягнута мета уроку - з'ясування історичного значення діяльності князя Святослава, оцінює діяльність учнів.

4. Домашнє завдання:

·Опрацювати  текст підручника.

· Скласти коротке оповідання "Моя зустріч із князем Святославом".

· Підготувати усну відповідь на запитання: "Чи справедливе порівняння князя Святослава з Олександром Македонським? ".

Висновок

Виходячи з усього сказаного вище, можна зробити висновок, що впровадження інноваційних технологій вносить у звичну систему вивчення історії привабливу для учнів новизну, змінюються уставлені кордони предметного викладання, а найголовніше – досягнення освітніх стандартів відбувається більш інтенсивно і цілісно. Інтерактивність, оригінальність і оперативність даних технологій робить їх популярними і серед учнів, і серед вчителів, а в кінцевому результаті їх систематичне впровадження підвищує креативність учбового процесу.

Отже, використання активних форм і методів навчальної роботи активізує розумову діяльність школярів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває історичне мислення, вміння та навички, допомагає проявити особисте “Я”.

Додаток 1

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.      Скільки козаків складали реєстр після Зборівської угоди?

2.      Яку битву Б.Хмельницького порівнювали з битвою під Каннами?

3.      Хто з сподвижників Б.Хмельницького не присягав на вірність російському цареві у 1654 р.?

4.      З якого періоду Україна офіційно отримала назву Малоросія?

5.      В якому році відбулася Конотопська битва?

6.      Які козацькі Ради мали назву “чорних”?

7.      Який зміст Андрусівського перемир’я?

8.      Кого з гетьманів називали “сонце руїни”?

9.      За якого гетьмана столицею став Батурин?

10.    Які міста були козацькими столицями?

11.    Хто з гетьманів прославив себе у битві під Хотином і був там тяжко поранений?

12.    З якими країнами мав дипломатичні стосунки Б.Хмельницький.

13.    Як виглядав прапор часів Війська Запорізького?

14.    Який твір ХVІ століття називають Першокнигою?

Додаток 2

ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ КОМАНДАМ

1.      Довести, що Гадяцька унія була нереальним проектом.

2.      Дати порівняльну характеристику Івана Сірка і Дмитра Дорошенка.

Додаток 3

ВІДГАДУВАННЯ ЗАГАДОК

1.      Студент, гетьман, чернець, в’язень. Це...

(Юрко Хмельницький)

2.      За походженням німець, православний архімандрит, наглядач за написанням “Синопсису”.

(Інокентій Гізель).

3.      Турецький султан називав його шайтаном і у своєму наказі розпорядився молитися в мечетях за його загибель. Хто це?

(Іван Сірко)

4.      Після складення булави був воєводою у В’ятці. Його правнучка Наталя Гончарова була дружиною О.Пушкіна.

(П.Дорошенко)

5.      Один з відомих дослідників запорозького козацтва, зображений у ролі писаря на полотні Іллі Репіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”.

(Д.Яворницький)

6.      Цьому гетьману російський цар першому надав титул боярина.

 (І.Брюховецький)

7.      Батько і син були викладачами Острозької школи і видатними вченими.

(Малетій і Герасим Смотрицькі)

8.      Літературну діяльність вів як поборник православ’я, 40 років прожив на Афонській горів в Греції.

(Іван Вишенський).

9.      Молдаванин, митрополит України, засновник Києво-Могилянської академії.

(П.Могила)

Додаток 4

КОНКУРС КАПІТАНІВ

Завдання: за встановлений час написати назви творів, де висвітлюються сторінки козацької історії.

Додаток 5

КОНКУРС ПОЛКОВОДЦІВ

Завдання: Накреслити схему однієї з битв визвольної війни і розповісти про неї від імені полководця.

        

Література

1. Баханов До. Про.Інноваційнісистеми,технології тамоделінавчанняісторії вшколі.Монографія. -Запоріжжя:ПРОСВІТА, 2000. - 362 з.

2.  Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. - М.: ЗНАННЯ,1989.-314

3. Дичківська І.М.Інноваційні педагогічні технології:Навчальнийпосібник. - До.:АКАДЕМВИДАВ, 2004. - 352 з. (Альма-матер)

4. Інтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-103F1AF92B958.